Вишиванки, створені руками наших українців, поєднують в собі естетичну функцію та мудрість українського народу. У минулому кожна українська родина носила вишитий одяг і вбирала свою оселю у вишиті рушники, серветки, скатертини. З поношеного вишитого одягу українки виготовляли вузликові ляльки, як обрядові, так і оберегові, чи іграшкові ляльки-мотанки для дітей.
16 травня в Україні відзначають День вишиванки. Напередодні цього сакрального для українців свята уродженка села Новостав Наталія Бугай поділилась своїми історіями про наш традиційний одяг.
«Пам’ятаю як у дитинстві я гралась ляльками-мотанками, які робила моя бабуся Дарія Федорівна. Я їх цілими днями носила на руках, вкладала спати в підвісну колиску, розмовляла з ними. Від бабусі навчилася виготовляти найпростіші мотанки. Від родини навчилася любити все, що миле серцю українки.
На початку повномасштабного вторгнення дуже захопилася вузликовими ляльками. Пізніше почала збирати зіпсовані фрагменти старовинних вишиванок, рушників, серветок. Так мені до рук потрапили фрагменти рушника, який прикрашав наш Різдво-Богородичний храм, що у селі Полонка. З нього я створила композицію одягу для себе – сорочку і фартух. Барвисто вишитий гладдю він прикрашав ікону і був намолений. Хтось з моїх односельчан вклав у вишиття і мережку свою фантазію, любов, майстерність.»
Допоміг пані Наталії й Луцький Афганський фонд, який подарував їй цілий мішок зіпсованих вишитих речей. На той час вони збирали вишиті роботи з волинських сіл і продавали їх в Америці на аукціонах для підтримки воїнів АТО. Перші ляльки уродженки Новостава теж потрапили на аукціон у Вашингтон.
Ці унікальні роботи створюють національну спадщину нашого українського народу. Пам’ятаймо та бережімо українську вишиванку як символ родинної та національної пам’яті.
