Спогади про Замельчука Арсентія Степановича
Замельчук Арсентій Степанович народився у 1914 році в селі Ратнів. Його юність припала на нелегкі часи міжвоєнної Європи. У 1937 році, у віці 23 років, його призвали до польської армії на військову службу. Коли в 1939 році почалася війна між Польщею та Німеччиною, Арсентій став учасником бойових дій. Саме тоді, під час оборони польських земель, він потрапив у полон у місті Познань. Звідти він повернувся додому пішки — втомлений, але нескорений.
У 1942 році, попри всі пережиті труднощі, Арсентій знайшов особисте щастя — він одружився з дівчиною з села Коршів, Ольгою. Їхнє сімейне життя було коротким та тривожним, бо вже у березні 1944 року Арсентія мобілізували на фронт. Він залишив удома молоду дружину, маленьку донечку і стареньких батьків.
Війна не пощадила мужнього солдата. На фронті він був тяжко поранений, його ногу прооперували у госпіталі міста Нижній Тагіл. Життя висіло на волосині — у виснаженому стані, при вазі всього 32 кілограми, він ледве вижив. Турботлива санітарка буквально носила його на руках, рятуючи від смерті.
Після шести місяців у шпиталі, Арсентій не залишився осторонь — він знову пішов на фронт. У 1945 році він служив у Польщі, а День Перемоги зустрів у Німеччині. На початку 1946 року, пройшовши поневіряння полону та шпиталів, він нарешті повернувся додому — до рідного села, до своєї родини.
Цю героїчну й водночас глибоко людську історію зберіг для нащадків його син — Іван Арсентійович, який із гордістю розповідає про свого батька, справжнього воїна, котрий пройшов крізь пекло війни, але зумів зберегти життя, гідність і любов до рідної землі.
Підготували: бібліотекар села Ратнів Мартинюк Антоніна та директор НД «Просвіта» Грицан Олена
