Історія змушує пройтися провулками пам’яті, заново згадати минуле.
Минуле, яке виринатиме в пам’яті оздівців, кинувши оком в бік, де зосталися два дерева, – наче портал між сьогоденням та минулим, в якому вирувало клубне життя. Так, саме на цьому місці колись був сільський клуб, побудований у 1958-1960 роках тодішнім головою колгоспу «Вільний шлях» Діхтярем Іваном Васильовичем.
Клуб був дерев’яний, покритий шифером та з невеличкою верандою. Тут діяла колгоспна контора та сільська рада, яка згодом припинила своє функціонування, так як почалося укрупнення колгоспів і село Оздів приєднали до села Ратнів.
У 1970-х роках будівлю обклали цеглою. Вхід у клуб був через веранду, далі був зал на 100 глядачів та сцена. Завідуючими клубу працювали: Бездольна Галина, Вербицький Ростислав, Сафатюк Раїса, Дячук Любов, Чернюк Надія, Семенюк Лідія, Семенюк Таїса, Рудецький Петро (організував вокально-інструментальний ансамбль «Міраж»), Рудецький Іван, Рудецька Анжела, Сліпчук Любов, Васечко Галина, Демків Ольга.
Зі східної сторони був вхід до бібліотеки, яка мала просторий коридор та дві кімнати. Книжковий фонд налічував близько 4 тисяч примірників. Вікна книгозбірні виходили в сад. Завідуючими бібліотеки працювали: Давидюк Надія, Глущук Ганна, Семенюк Лідія, Климюк Ніна, Мартинюк Антоніна, Подольчук Ніна.
У клубі проводили різноманітні заходи: збори, державні свята, концерти, вечори відпочинку, проводи на пенсію, реєстрації шлюбу, літературні вечори. Найбільше місцевим мешканцям запам’яталися дитячі ранки, адже правління колгоспу закупляло новорічні подарунки і у клубі безкоштовно пригощали учнів, які теж старалися, готуючи костюми казкових героїв. Оце була справжня радість дітворі!
Чого тільки не вигадували керівники закладу аби подарувати гарний настрій, створити затишок і комфорт. До речі, про затишок. У 1985 році завідувач клубу, Васечко Галина Михайлівна, організувала фольклорний колектив. Готуючи свято для жінок, вирішила прикрасити сцену – і чим би ви думали? Імпортним товаром, який на той час було дуже важко дістати. «Ковйор» – так називали в народі килим, який Галині Михайлівні вислала «братиха» з Німеччини, і саме він став окрасою сцени під час заходу.
Клуб діяв до 2002 року. Сьогодні про нього нагадують два дерева, між якими був вхід до закладу.
Світлини з альбому Галини Васечко і Ніни Подольчук.
Підготувала бібліотекар Васечко Галина.
