Історична спадщина Коршовця сягає давніх часів. Тут знайдено багатошарове поселення пізнього палеоліту, елементи культури лінійно-стрічкової кераміки та епохи міді-бронзи ІІ тис. до н.е. Вперше село Коршовець згадано в документі від 1526 р., коли Луцький єпископ Кирило самоправно обміняв з князем Чорторийським село Дем’янів на Коршовець, а обмін затвердила королівська грамота. Також Коршовець згадується у документах 1561 р. Тоді село належало до церкви, яку побудував єпископ Феодосій Гулевич – дід відомої української діячки Галшки Гулевичівни. Пізніше власниками села документи називають луцького купця і лихваря Хазко Есмановича, луцького протопопа Дем’яна Дмитрієвського, ксьондзів Луцького домініканського монастиря. На початку ХХ ст. землями в селі володів поміщик Нестроєв.
Існує декілька версій стосовно походження назви села Коршовець. Одна із легенд повідомляє, що навколо південно-східної частини Луцька були мішані ліси, густі верболози, кущі. Згодом, люди, у пошуках родючої землі, почали викорчовувати ці зарослі і вивозили землю від кореневищ – корчилищ. Звільнена територія отримала назву корчилища (коршивища) та згодом з’явилася назва Коршивець. За іншою легендою – тут в давнину була корчма, яку тримали євреї. Купці, які їхали ярмаркувати в Торговицю, тут зупинялись перепочити, а назву села пов’язували зі словом «корчма» – Корчовець, Коршовець.
Нині село також не оминають увагою, за різними рейтингами Коршовець входить у ТОП кращих «шашличних» місць та місць для риболовлі. Окрім цього, тут успішно функціонують кілька підприємств, найбільші з яких: СГ ПП «Вікторія» (вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур) та підприємство з виготовлення будівельних блоків «Імідж».
